Andrew Loftesnes (Ендрю Лофтеснес) є міжнародним волонтером, який надавав гуманітарну допомогу та багато волонтерив в Україні з початку повномасштабного вторгнення. Коли Ендрю познайомився з командою ІСІ, він вирішив допомогти нам у реалізації неформальної освіти для дітей з числа ВПО. Волонтер знайшов кошти для закупівлі швейних машинок, на яких діти будуть вчитись шити. Ми поспілкувались з ним, щоб розповісти вам більше про його діяльність.
- Коли ви вирішили, що хочете стати волонтером в Україні?
Це сталось невдовзі після початку повномасштабного вторгнення. Я ніколи не був в Україні і не знав української мови. Але я не міг просто сидіти вдома, мені потрібно було знайти спосіб допомогти. Я звільнився з роботи, зібрав пожертви на медикаменти, полетів до Польщі, перетнув кордон. Я хвилювався, але так було правильно.
- Розкажіть про своє волонтерство та гуманітарну допомогу в Україні.
Ми об’єдналися з українськими організаціями, і наша робота була зосереджена головним чином на виробництві та доставці продуктів харчування та медичних товарів для допомоги переміщеним та вразливим групам населення. Я дуже пишаюся тим, що ми щодня були там пліч-о-пліч з українцями.
- Якими були цілі та завдання вашої волонтерської діяльності в Україні?
Моєю особистою метою було просто бути зайнятим щодня, допомагаючи українцям. Я хотів зробити це своїми руками та не витрачати час впусту. Після об’єднання з місцевими волонтерськими групами стало зрозуміло, як краще допомогти, увімкнувши та розширивши локальні операції. Наприклад, познайомитися з українською групою, визначити її оперативні потреби, а потім спробувати знайти для них гроші, людей або інші засоби.
- З якими труднощами та перешкодами ви зіткнулися під час волонтерства, і як ви їх подолали?
Я вважаю, що багато хто на Заході був би шокований справжньою потребою в допомозі. Наприклад, годування переміщеного населення є масштабною справою, і це лише одна проблема, яку потрібно вирішити. Нашою найбільшою перешкодою були ресурси, тому ми збирали кошти, так як комусь одному зробити це складно. Я знаю, що наслідки війни стають все більшими, і мене вбиває те, що я самостійно не можу зробити багато.
- Чи можете ви поділитися історією, яка вас особливо зворушила або надихнула під час роботи в Україні?
Я міг би навести багато прикладів, але ось два з них. Мене неймовірно надихнуло усвідомлення того, що багато українців з якими ми працювали волонтерами попри те, що самі були переміщеними особами та зазнали жахливих речей, вони допомагали нам та чинили опір. Це було неймовірно спостерігати. В багатьох людей не вистарчило б стільки сил.
Крім того, спілкуючись з пораненими українськими бійцями, багато з них казали нам, що хочуть лише повернутися до своїх друзів та продовжувати воювати. Це було схоже на те, що говорять багато американських солдатів, які були поранені в Іраку чи Афганістані. У них однаковий дух.
- Як на вас вплинуло волонтерство в Україні?
Коли я повернувся додому з України, я написав список особистих уроків, які я засвоїв. Я поділюся одним з вами. Я справді вірю, що ми зобов’язані брати участь в проблемах усього світу та допомагати людям, і я підкреслюю – це дуже серйозно. Ми всі можемо робити це по-різному та з різними силами, але єдине, що має значення, це те, що ви дієте. Я постійно запитую себе: що я зараз можу зробити?
- Чи була потреба у взаємодії з іншими волонтерами чи організаціями під час вашої волонтерської діяльності? Чи підтримуються зараз зв’язки та співпраця з українськими організаціями чи волонтерами?
Цілком. Є цікава спільнота міжнародних волонтерів, де я зустрів багато чудових людей. Я досі підтримую зв’язки із багатьма з них, у тому числі з українськими друзями та спільнотами, щоб допомогти з реалізацією проєктів.
- Як ви познайомилися з Інститутом Суспільних Ініціатив?
Це цікава історія. Перед тим, як покинути США, я поїхав до української православної церкви святого Андрія в Меріленді, неподалік від місця, де я живу у Вашингтоні, округ Колумбія. Коли я зайшов до церкви, вони гуртувались, щоб зібрати необхідні речі для українців. Я сказав їм, що їду в Україну та пропонував перевезти для них ці продукти. Мені дали кілька сумок та сконтактували мене з Тарасом Репицьким.
Згодом Тарас познайомив мене з роботою Інституту Суспільних Ініціатив. Мене вразила довготривалість і серйозність їхнії проєктів. Ми повинні задовольнити негайні потреби, такі як їжа, ліки та притулок, але існує також велика потреба відновити гідність і свободу волі в житті людей. Я бачив, як Інститут Суспільних Ініціатив робить і те, і інше. Саме тоді я вирішив допомогти з ініціативою закупити для організації швейні машинки.
- Які особисті зміни ви відчули, працюючи волонтером в українському суспільстві?
На це питання є багато відповідей. Але після того, як я побачив безпосередній вплив неурядових організацій і звичайних людей, які мобілізувалися для дій, я розглядаю можливість перейти на повний робочий день у гуманітарну сферу.
- Яким Ви бачите майбутнє своєї волонтерської діяльності в Україні чи в інших країнах?
Мені цікаво повернутися в Україну, щоб продовжити допомагати. Звичайно, краще було б, щоб до того, як я це зможу здійснити, не було вже потреби. Проте, на жаль, десь у світі завжди є потреба. Я серйозно запитую себе: як я можу допомогти всьому світу?
- Що спонукає вас займатися волонтерством?
Ми не можемо звертати увагу на несправедливість, яка відбувається у світі, лише тому, що вона може не впливати на нас безпосередньо, або тому, що вона відбувається далеко на карті. Навіть якщо ви цього не бачите, десь страждають люди. Ми зобов’язані допомагати тим, хто цього потребує, незалежно від того, хто та де вони є. Я твердо вірю в це.
- Що б ви порадили молодим українським волонтерам?
Тримайте оборону! Ви надихаєте світ! Україна переможе!
