Тема інклюзії як ніколи раніше актуальна зараз, зокрема в наших проєктах ми неодноразово піднімали цю тему, адже це основа цивілізовано суспільства. Проте, в комунікації з людьми ми все ще чуємо некоректні висловлювання. Тому хочемо нагадати що таке інклюзія та як говорити про неї правильно.
Ми поспілкувались з менторкор нашого проєкту «SkillUp» Оксаною Джус, яка є доктором педагогічних наук, професором, завідувачем кафедри професійної освіти та інноваційних технологій Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Отже, інклюзія – це процес активного включення в суспільні стосунки всіх громадян, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, культурних, мовних, національних та інших особливостей; збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі.
Завдання інклюзії – суспільство, де кожна людина відчуває себе включеною у освітні, культурні та соціальні процеси.
Інклюзія – це про толерантну термінологію: не інвалід – а людина з інвалідністю; не «прикутий до візка» – а людина, яка користується кріслом колясним; не сліпий – а незрячий, людина з порушенням зору, яка дивиться руками; не аутист – а людина з аутизмом.
Отже, які терміни варто запам’ятати?
- Дитина з особливими освітніми потребами
- Людина з ДЦП
- Дитина з порушенням слуху
- Людина, яка спілкується жестовою мовою
- Дитина, яка користується колісним кріслом.
«Інклюзія – це про безбар’єрність, універсальний дизайн і доступність, це відсутність перепон, які заважають різним людям отримати доступ до можливостей, і через це не дають їм повністю реалізувати свій потенціал» – зазначає Оксана Джус.
Хочемо, щоб якнайбільше людей усвідомили важливість інклюзії, адже інклюзія – це коли немає потреби про неї говорити.